Фактори навколишнього середовища

Науково-освітній інтернет-портал ІЕПОР ім. Р.Є.Кавецького НАН України

Первинна профілактика, діагностика і лікування хворих на рак молочної залози

Сьогодні: 26.09.2017

Фактори навколишнього середовища

(2 голосів)

factoru titleУскладнення екологічної ситуації, пов’язане зі зростанням забруднення навколишнього середовища:Чорнобильська катастрофа, розвиток промисловості, забруднення води, ґрунту і повітряного басейну хімічними й радіоактивними речовинами - негативно позначається на здоров’ї людей. Щодня ми піддаємося впливу безлічі хімічних речовин, які присутні не лише в довкіллі, а й у харчових продуктах, косметичних засобах і засобах побутової хімії

Деякі з цих речовин (факторів) можуть збільшувати вірогідність виникнення різних захворювань, у тому числі й онкологічних. Ці чинники отримали назву «фактор ризику». Є серед них і такі, які можуть мати певний вплив на виникнення РМЗ.

Отже, фактор ризику – це фактор екзогенного або ендогенного походження, що істотно збільшує ймовірність розвитку захворювання, але не є єдиною або основною його причиною. Факторами ризику можуть бути як зовнішні умови (промислові викиди, забруднення довкілля та ін.), так і внутрішні особливості організму. Результат впливу факторів ризику залежить від ступеня їх вираження, тривалості дії, синергетичної або антагоністичної взаємодії з іншими факторами.

jerela cancerogennuh faktorov
Мал. 1. Джерела канцерогенних
факторів у навколишньому середовищі

Так, на сьогодні відомо кілька сотень факторів, вплив яких викликає або достовірно збільшує частоту 
виникнення доброякіснихі/або злоякісних пухлин у людей – канцерогенні фактори (канцерогени). Експертами Міжнародної агенції з вивчення раку (МАВР, Франція) розроблено класифікацію факторів різної природи (хімічних, фізичних, біологічних) по відношеннюдо людини, відповідно до якої всі фактори навколиш

нього середовища поділяються на 4 групи [1, 2]:

До групи 1 відносять сполуки, групи з'єднань, виробничі процеси або професійні впливи, а також природні чинники, для яких існують достовірні відомості про канцерогенність для людини. Іноді в цю ж групу відносять речовини (миш'як та його сполуки, бензол, бензидин, вінілхлорид, 2-нафтиламін, 4-амінобіфеніл, діетилстильбестрол, смола, сажа, нафтопродукти та ін.), для яких немає достатніх свідчень (доказів) на користь канцерогенності для людини, проте існують переконливі докази канцерогенності для тварин [3].

До групи 2 - фактори, ймовірно канцерогенні для людини (бенз(а)пірен та інші поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ), канцерогенні нітросполуки, афлатоксини, берилій, нікель, акрилонітрил, діетилсульфат, ортотолуідін, похідні анілінових фарб, фенацетин та інші, а також кадмій та його сполуки, тетрахлорид вуглецю, хлороформ, ДДТ, 

classifikacia cancerogennuh faktorov
Мал. 2. Класифікація канцерогенних для 
людини факторів екзогенного та ендогенного походження

бензотрихлорид, декарбозін, 1,4-діоксин, поліхлоровані біфеніли, етиленоксид, деякі пестициди та ін.).

До групи 3 - фактори, для яких недостатньо даних про канцерогенні для людини та існують обмежені свідчення про канцерогенні властивості для тварин [3].До підгрупи 2B - фактори, для яких існують обмежені свідчення про канцерогенні властивості для людини і майже достатні свідчення про канцерогенні властивості для тварин [20].До підгрупи 2А – фактори з обмеженими свідченнями про  канцерогенні властивості для людини та тварин [3].

До групи 4 - фактори, для яких існують переконливі докази відсутності канцерогенності для людини [3].

Людина перебуває у безперервному динамічному взаємозв'язку з дією зовнішніх факторів ризику, які за своєю природою походження поділяються на:

  • фізичні фактори (сонячна радіація, природний радіаційний фон, іонізуюче випромінювання, електромагнітне випромінювання та ін.);
  • хімічні фактори (хімічні речовини, що надходять в організм людини з повітрям, водою, їжею; хімічні речовини штучного походження).

Зовнішні фактори ризику можуть сприяти розвитку різних онкологічних захворювань. Частину випадків РМЗ, причинно-пов'язаних із факторами природного та антропогенного походження, оцінити важко, але, за наявними даними, можна виділити фактори, які підвищують ризик захворювання РМЗ, а саме: сонячна радіація, природний радіаційний фон, радон та азбест, іонізуюче випромінювання, електромагнітне та ультрафіолетове випромінювання, канцерогени в продуктах харчування та побутовій хімії, промислові викиди. 

 

Природний радіаційний фон

Природний радіаційний фон обумовлений космічним випромінюванням та випромінюванням природних радіоактивних речовин. До природних джерел відносять радіоактивні речовини, що знаходяться в земній корі, її породах і ґрунті, звідки вони потрапляють у воду і харчові продукти.

rozpovsujennya radionuklidiv
Мал. 1. Розповсюдження радіонуклідів
у навколишньому середовищі та шляхи
надходження до організму людини

Природний фон обумовлюється зовнішнім і внутрішнім опроміненням: зовнішнім - за рахунок впливу на організм випромінювання від зовнішніх по відношенню до нього джерел (космічне випромінювання і природні радіонукліди в гірських породах, ґрунті, атмосфері та ін.) і внутрішнім - за рахунок впливу на організм випромінювань природних радіонуклідів, що знаходяться в організмі (40К і радіонукліди сімейства урану і торію, що надходять в організм із повітрям, їжею і водою). Внутрішнє опромінення створює приблизно 40% природного фону, близько 60% припадає на зовнішнє опромінення.

 

 

 

 

rozpodil dozoformuuchih faktoriv
Мал. 2. Розподіл вкладу дозоформуючих
факторів у загальну дозу опромінення людини

Природний радіаційний фон коливається в широких межах у різних регіонах Землі. Еквівалентна доза в організмі людини в середньому 2 мЗв = 0,2 бер.

Науковий комітет ООН з дії атомної радіації рекомендує вважати сумарною ефективною дозою від природних джерел радіації 2 мЗв/рік, у тому числі від внутрішнього опромінення - 1,65 мЗв/рік, від зовнішнього - 0,35 мЗв/рік.

За умови рівномірного впливу радіації на людину (0,05 мЗв/рік) можливий ризик виникнення злоякісних новоутворень у молочній залозі [1].

 

 

 

 

Іонізуюча радіація

Іонізуюча радіація - відомий канцероген, за певних обставин може підвищувати ризик розвитку РМЗ, що неодноразово доведено епідеміологічними дослідженнями різних груп населення, які зазнали опромінення. Експертами МАВР безумовними канцерогенами для людини (група 1) визнані α- і β- випромінювання. α і β частки викликають вторинну іонізацію і біологічні пошкодження та сприяють утворенню злоякісних пухлин у людей [2].

Молочна залоза належить до радіочутливих органів. Причому ступінь радіочутливості може залежати від віку людини: в період росту і розвитку радіочутливість вища, ніж після 50 років. Показано, що опромінення молочної залози дозою 1 Грей збільшує ризик раку цього органу на 60%.

Дані про канцерогенний ризик, пов'язаний із мамографією, вказують на те, що, незважаючи на можливе невелике підвищення ризику розвитку РМЗ у результаті опромінення (поглинена залозою доза зазвичай дорівнює 3 мГр), в кінцевому підсумку цей тип обстеження знижує смертність від РМЗ. Дослідження, проведені в Швеції, показали, що мамографічний скринінг 100 тис. жінок у віці 50-69 років у результаті опромінення може призвести до смерті від РМЗ від 1 до 5 жінок. Водночас у результаті скринінгу смертність від РМЗ знизилася на 25%, тобто, в результаті скринінгу були збережені життя 560 жінок [1].

Актуальним для мешканців багатьох районів України є питання проживання в умовах підвищеного радіаційного фону. Оскільки в постчорнобильський час основну загрозу здоров’ю людини становлять радіонукліди, що потрапляють в організм з продуктами харчування, слід знати про запобіжні й профілактичні заходи, щоб сприяти виведенню з організму цих шкідливих речовин.

Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох принципах:

  • обмеження надходження радіонуклідів з їжею
  • гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх виведення
  • підвищення захисних сил організму.

Третій напрям передбачає пошук та створення радіозахисних харчових речовин і продуктів, які мають антиоксидантну та імуностимулюючу активність та здатні підвищувати стійкість організму до несприятливої дії іонізуючого випромінювання (антимутагени та радіопротектори). На допомогу приходять природні «захисники». До цих речовин належать: листки чаю, виноград, чорна смородина, чорноплідна горобина, обліпиха, банани, лимони, фініки, грейпфрути, гранати; з овочів - шпинат, брюссельська і цвітна капуста, боби, петрушка. Для того, щоб радіонукліди не засвоювались організмом, потрібно постійно вживати продукти, які містять пектини, зокрема яблука, морепродукти, мед, свіжі овочі та фрукти [3].

 

Електромагнітні поля (ЕМП)

Електромагнітні поля (ЕМП) антропогенного походження формує новий комплекс забруднювачів навколишнього середовища, що отримав назву «електронний смог». Основні джерела енергії ЕМП - це трансформатори, розташовані поблизу місць проживання людини, телевізори, комп'ютери, різноманітні електроприлади побутового і виробничого призначення, антенні пристрої, радіо-, теле- і радіолокаційні станції, що працюють у широкому діапазоні частот, та інші електроустановки. Робоча група Міжнародного агентства з вивчення раку (2002 р.) класифікувала вплив ЕМП як фактор, який, можливо, є канцерогенним (група 2б) [1].

shlyahi nadhodjennya
Мал.  Шляхи надходження ЕМП до
організму людини

В Україні гранично допустимі рівні електромагнітного випромінювання на людину, відповідно до діючих санітарних норм і правил, складають 2,5 мкВт/см2 для базових станцій та 25 мкВт/см2 – для мобільних телефонів. Гранично допустимі рівні ЕМП поширюються на діапазон частот 30 кГц–300 ГГц.

Епідеміологічні дослідження показали, що низькочастотні ЕМП (50-70 Гц) можуть бути причиною розвитку онкогематологічних захворювань, пухлин нервової системи та підвищують ризик виникнення раку молочної залози. Високочастотне ЕМП у діапазоні від 30 кГц до 300 ГГц може спричиняти негативний влив на нервову, імунну, ендокринну системи.

При довготривалому впливі ЕМП, зокрема від стільникових телефонів, можливий розвиток дегенеративних процесів центральної нервової системи, підвищення ризику розвитку пухлин. Випромінювання може впливати на імунну, ендокринну та статеву системи, збільшує ризик виникнення ракових пухлин, може змінювати структуру ДНК.

 

Сонячне випромінювання

Сонячні промені - потужне джерело різних випромінювань, серед яких важливу роль відіграє ультрафіолет. Ультрафіолетовий спектр, у свою чергу, поділяють на:

rozpodil diapazoniv dovjin hvil
Мал. 1. Розподіл діапазону довжин хвиль
  • ультрафіолет-А (УФ-A) з довжиною хвилі 315-400 мм;
  • ультрафіолет-В (УФ-B) - 280-315 мм;
  • ультрафіолет-С (УФ-С) - 100-280 мм.

 

Вони  відрізняються здатністю проникати через тканини організму.

УФ-А не викликає сонячних опіків, однак саме ця область УФ-випромінювання головним чином відповідальна за появу ознак фотостаріння, а також за УФ-канцерогенез, тому що є основним із факторів цитотоксичної дії сонячного світла в базальному шарі епідермісу за рахунок утворення вільних радикалів і ушкодження ланцюгів ДНК.

 

 

pronikaucha zdatnist promeniv
Мал. 2. Проникаюча здатність
ультрафіолетових променів до
організму людини

 Відомо, що УФ пригнічує реакції імунної системи людини. Випромінювання (УФ-А і УФ-В) може активувати вірус герпесу та збільшити ризик захворювання на рак шкіри. Під впливом сонячних променів у жіночому організмі збільшується вироблення естрогенів та підвищується чутливість багатьох органів, а особливо матки та молочних залоз до цих гормонів. Агресивна дія УФ може призвести до швидкого прогресування захворювань.

 

 

 

 

shlyahi formuvannya radicaliv
Мал. 3. Шляхи формування вільних радикалів

 

Надмірні дози УФ можуть згубно діяти на молочну залозу. Ніжна і чутлива шкіра молочних залоз набагато вразливіша за шкіру, приміром, спини або ніг. Основною небезпекою є сонячні опіки сосків і ареол, які можуть призвести до лущення шкіри соска, тріщин, викликати набряки і навіть запальні зміни в молочних залозах. Вважають, що всі виступаючі частини тіла швидше сприймають засмагу, ніж рівні поверхні, відповідно сила сонячного впливу на них збільшується [1]. УФ-випромінювання негативно впливає на залози внутрішньої секреції (щитовидну залозу, яєчники та ін.), змінюючи гормональний фон і сприяючи дисбалансу жіночих статевих гормонів, що є одним із факторів виникнення доброякісних і злоякісних захворювань молочних залоз.

Для профілактики РМЗ рекомендується уникати тривалого перебування на сонці, особливо в період від 12-ї до 15-ї години, коли активність спектра сонячних променів найбільш висока та небезпечна з точки зору канцерогенезу. Засмагати краще в розсіяних променях, у тіні і обов'язково в купальнику, використовуючи наступний режим:

- засмагати можна по 30 хвилин з перервою на водні процедури вранці, до 12.00, і ввечері - з 16.00 до 18.00-19.00; - з 12.00 до 16.00 засмагати під палючим сонцем не рекомендується через підвищений ступінь сонячної радіації; у цей час краще перебувати в приміщенні, в тіні і пити якомога більше рідини.

 

Штучне ультрафіолетове випромінювання

До штучного ультрафіолетового випромінювання відносять сонячні лампи та солярії. На сьогодні в соляріях в основному використовують лампи з УФ-A (довжина хвилі 280-315 мм) випромінюванням, які можуть зменшувати ризик опіку шкіри від засмаги. Однак (це залежить від виробника ламп) їх потужність і доза опромінення можуть істотно відрізнятися. Відсутність спеціалізованої підготовки операторів може зробити відвідування солярію небезпечним для здоров'я. Нещодавнє дослідження характеристик ламп у соляріях (Швейцарія) встановило, що при однаковій сонячній інтенсивності УФ-B, потужність УФ-A в 10-15 разів перевищує сонячне випромінювання.

vpluv UF
Мал. Особливості впливу на організм
сонячного і штучного УФ-випромінювання
різної довжини хвиль

 

Оскільки при УФ-A опроміненні не відбувається істотного збільшення синтезу меланіну, засмага буде короткочасною, а відсутність у спектрі випромінювання UV-B не призведе до збільшення синтезу вітаміну D3. З іншого боку, шкідлива дія на шкіру (фотостаріння, утворення вільних радикалів) буде не лише зберігатись, але, можливо, і посилюватися, оскільки визначити мінімальну дозу для УФ-A дуже складно. Опромінення цими лампами також не позбавлене ризику і з точки зору канцерогенезу.

У результаті експериментальних досліджень не отримано однозначного результату щодо підвищення ризику виникнення плоскоклітинного раку шкіри при будь-якому використанні ламп сонячного світла. Нещодавно опубліковані результати [2] можуть свідчити про взаємозв'язок ультрафіолетового випромінювання і підвищеного ризику онкологічних захворювань (меланома та РМЗ) у разі використанні штучних джерел (солярій) для жінок та молодих людей зі світлою шкірою.

Після ретельного вивчення цього питання МАВР (1991 р.) видала наступні рекомендації з використання сонячних ламп або соляріїв для косметичних цілей [1]:

• Людям із світлою шкірою не слід відвідувати солярії, оскільки вони володіють підвищеною сприйнятливістю до сонячного опіку і підвищеним ризиком розвитку РМЗ.

• Людям з великою кількістю родимок, тенденцією до утворення ластовиння, з випадками злоякісної меланоми не рекомендується відвідувати солярій.

• Людям, які приймають медикаменти, що підвищують чутливість організму до дії світла, не рекомендується відвідувати солярій.

• Не слід відвідувати солярій, якщо в цей день ви застосовували парфуми або лосьйони для тіла.

• Оскільки індивідуальна чутливість людей широко варіюється, рекомендується тривалість першого сеансу скоротити вдвічі порівняно із звичайним сеансом, щоб виявити шкірну реакцію користувача. Якщо після першого сеансу буде несприятлива реакція, подальше використання солярію не рекомендується.

• Регулярне опромінення не повинно перевищувати 2 сеанси на тиждень, причому на рік може бути не більше 30 сеансів. Рекомендується іноді переривати регулярні сеанси опромінення.

  1. СанПиН 1.2.2353-08 Канцерогенные факторы и основные требования к профилактике канцерогенной опасности.
  2. Всесвітня організація здоров’я: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.who.int.
  3. Канцерогенные вещества для человека. Том 83 (2006). (IARC Monographs on the Evaluation of Carcinogenic Risks to Humans. Vol. 1-83. Lyon. France. 2006).
  4. Ионизирующее излучение. Часть 1. Том. 75 (2000). (IARC Monographs on the Evaluation of Carcinogenis Risk to Humans. Vol. 75. Ionizing Radiation, Part 1: X – and Gamma-Radiation, and Neutrons. Lyon, France. 2000).
  5. Ионизирующая радиация. Часть 2. Том 78 (2001). (IARC Monographs on the Evaluation of Carcinogenis Risk to Humans. Vol. 78. Ionizing Radiation, Part 2: Some Internally Deposited Radionuclides. Lyon, France. 2001).
  6. Коваленко Г.Д., Рудя К.Г. Радиоэкология Украины: Монография. – К.: Изд.-Полигр. центр "Київський університет", 2001. – 167 с.
  7. Берзой А. Ультрафиолетовое излучение и рак. // Новый Хирургический Архив, 2004. – Т. 2. - № 3.
  8. English В.R. Sunlight and cancer. Cancer Causes and Control. 1997, 8; p. 271-283.
Прочитано, разів: 4988 Останнє редагування Понеділок, 17 серпня 2015 16:03
Ви тут: Home