Пубертатний період

Науково-освітній інтернет-портал ІЕПОР ім. Р.Є.Кавецького НАН України

Первинна профілактика, діагностика і лікування хворих на рак молочної залози

Сьогодні: 18.11.2017

Пубертатний період

(0 голосів)

Статеве дозрівання або пубертатний період – це період переходу від дитинства до юності. Він характеризується дозріванням вісі гіпоталамус-гіпофіз-гонади (HPG), розвитком вторинних статевих ознак, прискоренням зростання, змінами в поведінці, і, в кінцевому рахунку, досягненням репродуктивної здатності. Статеве дозрівання знаходиться під впливом гормонів, зокрема естрогенів у жінок. Проте, точні нейроендокринні механізми, які беруть участь в його виникненні, є складними і не повністю зрозумілими [28]. Найбільш рання фізична ознака статевого дозрівання у дівчаток – розвиток «пуп’янків» молочних залоз (телархе), у подальшому – розвиток лобкового волосся (пубархе). Початок менструації (менархе), як правило, є кінцевою точкою пубертатного періоду. Часові терміни та структурування цих етапів статевого дозрівання може надати інформацію про загальний стан здоров'я людини, адекватність харчування і зростання, а також про екологічні/нутритивні або фармацевтичні впливи, яких дитина зазнала у минулому. Крім того, вони можуть також прогнозувати майбутній стан здоров'я. Для сучасного світу характерна тенденція до зниження віку початку статевого дозрівання у дівчаток, особливо серед представників країн, що розвиваються [1]. Хоча вік початку розвитку молочних залоз зменшився протягом останніх декількох десятиліть, вік менархе істотно не змінився [13]. Точна причина раннього початку розвитку молочних залоз не зовсім зрозуміла, але це, як правило, вважається результатом складної взаємодії генетичних, ендокринних чинників і факторів навколишнього середовища. Оскільки передчасні телархе і статеве дозрівання пов'язані з несприятливими наслідками для здоров'я у дорослому віці, то ця тенденція потребує широкомасштабних когортних досліджень.

Початок статевого дозрівання відбувається в результаті активації вісі HPG. Вперше активована в середині життя плоду, вісь HPG продовжує функціонувати у немовляти після народження, але в дитинстві знаходиться «в стані спокою». Гіпоталамічні зміни ініціюють відновлення діяльності вісі HPG, яка потім запускає процес статевого дозрівання. Хоча фактори, залучені в реактивації вісі HPG ідентифіковані не повністю, проте, встановлено, що кісспептин (гіпоталамічний нейромедіатор) безпосередньо стимулює гонадотропін-рилізинг-гормон (GnRH) [38]. GnRH – основний гормон статевого дозрівання, який відповідає за збільшення частоти і діапазону дії підвищеного рівня кісспептину. Збільшення GnRH також підсилює «пульсуючу» секрецію лютеїнізуючого гормону (LH) і фолікулостимулюючого гормону (FSH) з передньої долі гіпофіза, що призводить до стимуляції гонад з подальшою здатністю секретувати свої відповідні гормони. Підвищена концентрація статевих гормонів у зразках сечі вранці є маркером статевого дозрівання. У осіб жіночої статі дозрівання нейроендокринної/репродуктивної вісі призводить до появи менструацій з подальшим встановленням регулярних менструальних циклів, до овуляції: theca cellulaе яєчників секретують андрогени, а гранульозні клітини – естрадіол, в той час як жовте тіло (формується в фолікулах після овуляції) секретує прогестерон і естрадіол. Хоча активність вісі HPG збільшується в пубертатний період, вона функціонує протягом усього життя дитини, пояснюючи тим самим, чому у дітей виявляють низький рівень LH, FSH і естрадіолу ще до статевого дозрівання [2].

На додаток до реактивації вісі HPG секреція надниркових андрогенів починається на початку статевого дозрівання і знаходиться під контролем гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової вісі (HPA). Андрогени викликають лобковий та аксилярний ріст волосся, вони сенсибілізують рецептори гіпоталамуса і гіпофіза, які відіграють певну роль у досягненні статевої зрілості і репродуктивного дозрівання. Порушення взаємодіючих сигналів вісей HPG і HPA може призводити до зміни термінів статевого дозрівання [8].

Зовнішні фізичні ознаки, які супроводжують біохімічні сигнали в період статевого дозрівання, включають в себе телархе, який може бути одностороннім; пубархе; менархе і досягнення регулярних менструальних циклів, кожен з яких означають початок та/або прогресування пубертатного періоду. Фізичні маркери розвитку молочних залоз і росту лобкового волосся були класифіковані і стадійовані з використанням критеріїв стадіювання Теннера [13]. Ці фізичні маркери статевого дозрівання регулюються різними тригерами і не обов'язково можуть бути безпосередньо пов'язані між собою. Наприклад, телархе настає після секреції естрогенів яєчниками, в той час як пубархе, один з процесів, що відбувається в контексті адренархе, сричинюється секрецією андрогенів з надниркових залоз (адренархе) і яєчників. Адренархе, або ініціювання лобкового і аксилярного росту волосся (в пахвових западинах, на ногах, обличчі), обмежується лише приматами і людиною. Оскільки секреції естрогенів і андрогенів контролюються окремо, передчасне статеве дозрівання і телархе можуть відбуватися або скоординованим чином (що є зазвичай), або незалежно один від одного (значно рідше). Менструації ініціюються у відповідь на секрецію FSH і LH, як правило, це відбувається на пізній стадії періоду статевого дозрівання, а іноді і через кілька років після телархе. Наступ менархе часто використовується для визначення статевої зрілості, але це дає обмежену характеристику в порівнянні з іншими маркерами статевого дозрівання і його прогресування [8].

Естрогени грають істотну роль у період статевого дозрівання, і не тільки в розвитку молочної залози, але й в дозріванні кісток мозку як у дівчаток, так і у хлопчиків. Естрогени контролюють вибір часу «бурхливого зростання» – маркеру статевого дозрівання. Той факт, що у дівчаток «бурхливе зростання» починається раніше за хлопчиків додає підтримку на користь концепції, що естрогени беруть участь в зростанні кісток у період статевого дозрівання. Крім того, на підтвердження цьому виступають дані про те, що у осіб з мутаціями рецепторів естрогену спостерігаютьсі слабке дозрівання епіфізу, порушення пропорцій скелету і мінералізація кісток [32].

У підлітковому віці молочні залози піддаються швидкому зростанню і розвитку під впливом статевих гормонів. Хоча гормональна етіологія РГЗ є частково дискутабельною, залишається невідомим, чи підліткові статеві гормони пов'язані зі щільністю молочної залози у дорослому віці, що є сильним фактором ризику розвитку РГЗ. Встановлено, що циркулюючі рівні в сироватці дегідроепіандростерону сульфату і глобуліну, зв’язуючого статеві гормони, позитивно пов'язані з об'ємом і щільністю грудної залози у період пременархе, але не у постменархе; при цьому зв’язків з іншими статевими гормонами підлітків не виявлено [20].

Передчасне (раннє) статеве дозрівання, тобто, розвиток вторинних статевих ознак у віці до 8 років у дівчаток, може мати або центральне (гонадотропін-залежне) або периферичне (гонадотропін-незалежне) походження. Передчасне телархе вважається показником передчасної статевої зрілості; при цьому повний спектр пубертатних змін може і не спостерігатися, але конкретні зміни в розвитку молочної залози відбуваються.

Ранній вік менархе є встановленим чинником ризику розвитку РГЗ [5, 2, 35]. Хоча основний біологічний механізм не остаточно з’ясований, раннє статеве дозрівання може призвести до збільшення експозиції тканини грудної залози до гормонального впливу, пов'язаного із менструальним циклом (вищі рівні естрогену і прогестерону) [33]. Менархе пов’язане з підвищеним впливом ендогенних рівнів естрогену в підлітковому віці та, ймовірно, у період постменопаузи. Так, у популяційних дослідженнях, проведених у групах підлітків (15-19 років) і жінок дорослого віку (30-39 років), було показано, що ранній вік менархе обернено пропорційно пов'язаний з рівнями естрону і естрадіолу в зразках сечі, зібраних під час фолікулярної фази у групі підлітків, але жодного зв'язку серед дорослого населення не було виявлено [11]. Спеціальний мета-аналіз 13 досліджень, в якому понад 6 тис. учасників були в постменопаузальному періоді, засвідчив, що більш пізній вік менархе (14 років і старше) пов'язаний із більш низьким рівнем циркулюючого естрадіолу (сироватки та плазми) в порівнянні з тими особами, у яких перша менструація була у віці молодше 12 років [26].

Ранній вік менархе послідовно пов'язаний з ризиком розвитку РГЗ, приблизно зі зменшенням на 5% ризику для кожного року більш пізнього віку менархе [11]. Деякі дані свідчать про те, що існує значно сильніший зворотний зв'язок для жінок у пременопаузі у порівнянні з жінками в постменопаузі, хоча це остаточно ще не підтверджено. Зв’язок ризику РГЗ з віком початку менструацій, як правило, краще відслідковується шляхом вивчення стану рецепторів гормонів [6, 37, 41]. Раннє статеве дозрівання визнається як фактор ризику розвитку РГЗ; проте, швидше за все, правильнішим слід розглядати вік менархе в контексті загального профілю факторів ризику РГЗ [27].

Статеве дозрівання або пубертатний період – це період переходу від дитинства до юності. Він характеризується дозріванням вісі гіпоталамус-гіпофіз-гонади (HPG), розвитком вторинних статевих ознак, прискоренням зростання, змінами в поведінці, і, в кінцевому рахунку, досягненням репродуктивної здатності. Статеве дозрівання знаходиться під впливом гормонів, зокрема естрогенів у жінок. Проте, точні нейроендокринні механізми, які беруть участь в його виникненні, є складними і не повністю зрозумілими [28]. Найбільш рання фізична ознака статевого дозрівання у дівчаток – розвиток «пуп’янків» молочних залоз (телархе), у подальшому – розвиток лобкового волосся (пубархе). Початок менструації (менархе), як правило, є кінцевою точкою пубертатного періоду. Часові терміни та структурування цих етапів статевого дозрівання може надати інформацію про загальний стан здоров'я людини, адекватність харчування і зростання, а також про екологічні/нутритивні або фармацевтичні впливи, яких дитина зазнала у минулому. Крім того, вони можуть також прогнозувати майбутній стан здоров'я. Для сучасного світу характерна тенденція до зниження віку початку статевого дозрівання у дівчаток, особливо серед представників країн, що розвиваються [1]. Хоча вік початку розвитку молочних залоз зменшився протягом останніх декількох десятиліть, вік менархе істотно не змінився [13]. Точна причина раннього початку розвитку молочних залоз не зовсім зрозуміла, але це, як правило, вважається результатом складної взаємодії генетичних, ендокринних чинників і факторів навколишнього середовища. Оскільки передчасні телархе і статеве дозрівання пов'язані з несприятливими наслідками для здоров'я у дорослому віці, то ця тенденція потребує широкомасштабних когортних досліджень.

Початок статевого дозрівання відбувається в результаті активації вісі HPG. Вперше активована в середині життя плоду, вісь HPG продовжує функціонувати у немовляти після народження, але в дитинстві знаходиться «в стані спокою». Гіпоталамічні зміни ініціюють відновлення діяльності вісі HPG, яка потім запускає процес статевого дозрівання. Хоча фактори, залучені в реактивації вісі HPG ідентифіковані не повністю, проте, встановлено, що кісспептин (гіпоталамічний нейромедіатор) безпосередньо стимулює гонадотропін-рилізинг-гормон (GnRH) [38]. GnRH – основний гормон статевого дозрівання, який відповідає за збільшення частоти і діапазону дії підвищеного рівня кісспептину. Збільшення GnRH також підсилює «пульсуючу» секрецію лютеїнізуючого гормону (LH) і фолікулостимулюючого гормону (FSH) з передньої долі гіпофіза, що призводить до стимуляції гонад з подальшою здатністю секретувати свої відповідні гормони. Підвищена концентрація статевих гормонів у зразках сечі вранці є маркером статевого дозрівання. У осіб жіночої статі дозрівання нейроендокринної/репродуктивної вісі призводить до появи менструацій з подальшим встановленням регулярних менструальних циклів, до овуляції: theca cellulaе яєчників секретують андрогени, а гранульозні клітини – естрадіол, в той час як жовте тіло (формується в фолікулах після овуляції) секретує прогестерон і естрадіол. Хоча активність вісі HPG збільшується в пубертатний період, вона функціонує протягом усього життя дитини, пояснюючи тим самим, чому у дітей виявляють низький рівень LH, FSH і естрадіолу ще до статевого дозрівання [2].

На додаток до реактивації вісі HPG секреція надниркових андрогенів починається на початку статевого дозрівання і знаходиться під контролем гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової вісі (HPA). Андрогени викликають лобковий та аксилярний ріст волосся, вони сенсибілізують рецептори гіпоталамуса і гіпофіза, які відіграють певну роль у досягненні статевої зрілості і репродуктивного дозрівання. Порушення взаємодіючих сигналів вісей HPG і HPA може призводити до зміни термінів статевого дозрівання [8].

Зовнішні фізичні ознаки, які супроводжують біохімічні сигнали в період статевого дозрівання, включають в себе телархе, який може бути одностороннім; пубархе; менархе і досягнення регулярних менструальних циклів, кожен з яких означають початок та/або прогресування пубертатного періоду. Фізичні маркери розвитку молочних залоз і росту лобкового волосся були класифіковані і стадійовані з використанням критеріїв стадіювання Теннера [13]. Ці фізичні маркери статевого дозрівання регулюються різними тригерами і не обов'язково можуть бути безпосередньо пов'язані між собою. Наприклад, телархе настає після секреції естрогенів яєчниками, в той час як пубархе, один з процесів, що відбувається в контексті адренархе, сричинюється секрецією андрогенів з надниркових залоз (адренархе) і яєчників. Адренархе, або ініціювання лобкового і аксилярного росту волосся (в пахвових западинах, на ногах, обличчі), обмежується лише приматами і людиною. Оскільки секреції естрогенів і андрогенів контролюються окремо, передчасне статеве дозрівання і телархе можуть відбуватися або скоординованим чином (що є зазвичай), або незалежно один від одного (значно рідше). Менструації ініціюються у відповідь на секрецію FSH і LH, як правило, це відбувається на пізній стадії періоду статевого дозрівання, а іноді і через кілька років після телархе. Наступ менархе часто використовується для визначення статевої зрілості, але це дає обмежену характеристику в порівнянні з іншими маркерами статевого дозрівання і його прогресування [8].

Естрогени грають істотну роль у період статевого дозрівання, і не тільки в розвитку молочної залози, але й в дозріванні кісток мозку як у дівчаток, так і у хлопчиків. Естрогени контролюють вибір часу «бурхливого зростання» – маркеру статевого дозрівання. Той факт, що у дівчаток «бурхливе зростання» починається раніше за хлопчиків додає підтримку на користь концепції, що естрогени беруть участь в зростанні кісток у період статевого дозрівання. Крім того, на підтвердження цьому виступають дані про те, що у осіб з мутаціями рецепторів естрогену спостерігаютьсі слабке дозрівання епіфізу, порушення пропорцій скелету і мінералізація кісток [32].

У підлітковому віці молочні залози піддаються швидкому зростанню і розвитку під впливом статевих гормонів. Хоча гормональна етіологія РГЗ є частково дискутабельною, залишається невідомим, чи підліткові статеві гормони пов'язані зі щільністю молочної залози у дорослому віці, що є сильним фактором ризику розвитку РГЗ. Встановлено, що циркулюючі рівні в сироватці дегідроепіандростерону сульфату і глобуліну, зв’язуючого статеві гормони, позитивно пов'язані з об'ємом і щільністю грудної залози у період пременархе, але не у постменархе; при цьому зв’язків з іншими статевими гормонами підлітків не виявлено [20].

Передчасне (раннє) статеве дозрівання, тобто, розвиток вторинних статевих ознак у віці до 8 років у дівчаток, може мати або центральне (гонадотропін-залежне) або периферичне (гонадотропін-незалежне) походження. Передчасне телархе вважається показником передчасної статевої зрілості; при цьому повний спектр пубертатних змін може і не спостерігатися, але конкретні зміни в розвитку молочної залози відбуваються.

Ранній вік менархе є встановленим чинником ризику розвитку РГЗ [5, 2, 35]. Хоча основний біологічний механізм не остаточно з’ясований, раннє статеве дозрівання може призвести до збільшення експозиції тканини грудної залози до гормонального впливу, пов'язаного із менструальним циклом (вищі рівні естрогену і прогестерону) [33]. Менархе пов’язане з підвищеним впливом ендогенних рівнів естрогену в підлітковому віці та, ймовірно, у період постменопаузи. Так, у популяційних дослідженнях, проведених у групах підлітків (15-19 років) і жінок дорослого віку (30-39 років), було показано, що ранній вік менархе обернено пропорційно пов'язаний з рівнями естрону і естрадіолу в зразках сечі, зібраних під час фолікулярної фази у групі підлітків, але жодного зв'язку серед дорослого населення не було виявлено [11]. Спеціальний мета-аналіз 13 досліджень, в якому понад 6 тис. учасників були в постменопаузальному періоді, засвідчив, що більш пізній вік менархе (14 років і старше) пов'язаний із більш низьким рівнем циркулюючого естрадіолу (сироватки та плазми) в порівнянні з тими особами, у яких перша менструація була у віці молодше 12 років [26].

Ранній вік менархе послідовно пов'язаний з ризиком розвитку РГЗ, приблизно зі зменшенням на 5% ризику для кожного року більш пізнього віку менархе [11]. Деякі дані свідчать про те, що існує значно сильніший зворотний зв'язок для жінок у пременопаузі у порівнянні з жінками в постменопаузі, хоча це остаточно ще не підтверджено. Зв’язок ризику РГЗ з віком початку менструацій, як правило, краще відслідковується шляхом вивчення стану рецепторів гормонів [6, 37, 41]. Раннє статеве дозрівання визнається як фактор ризику розвитку РГЗ; проте, швидше за все, правильнішим слід розглядати вік менархе в контексті загального профілю факторів ризику РГЗ [27].

Література і посилання на сторінці Вікові зміни гормонального статусу у жінок та ризик розвитку РГЗ.

Останнє редагування Неділя, 25 грудня 2016 11:21
Ви тут: Home