Клімактерічний період

Науково-освітній інтернет-портал ІЕПОР ім. Р.Є.Кавецького НАН України

Первинна профілактика, діагностика і лікування хворих на рак молочної залози

Сьогодні: 20.11.2017

Клімактерічний період

(0 голосів)

 

Найбільш часто використовуване клінічне визначення фаз менопаузи наступне: «пременопауза» – наявність менструального циклу, що є відносно нормальним для жінок (маючи на увазі, що є деякі поступові зміни тривалості циклу або передменструальних симптомів); «періменопауза» – звана також як менопаузальний перехід, це є інтервал часу, коли у багатьох жінок спостерігаються нерегулярні менструальні цикли до настання менопаузи. Жінку визначають як таку, що досягла постменопаузи, якщо пройшло не менше одного року після її останнього менструального періоду. Для населення європеоїдної раси, що мешкає на території Європейського континенту, середній вік жінок, які мають природну менопаузу становить 51 рік, хоча є великі індивідуальні відмінності між жінками, адже майже 1% жінок досягають менопаузи у віці до 40 років. Оскільки поняття «менопауза» відноситься конкретно до останньої менструації, тому термін «постменопауза», як правило, широко використовується саме в контексті «менопауза» [30].

Встановлено, що ризик РМЗ підвищується приблизно на 3% на кожний один рік відстроченої/затриманої менопаузи, а будь-яка затримка в п'ять років початку менопаузи дає збільшення ризику РМЗ на 17% [16]. До того ж, ця залежність притаманна як для жінок з природною менопаузою, так і навіть для жінок з білатеральною оваріоектомією [35].

Ця різниця в ризику, ймовірно, обумовлена відмінностями в синтезі естрогенів та їх метаболізму, спричинених менопаузальним статусом, з істотно нижчими рівнями естрогенів у жінок у постменопаузі порівняно з особами в пременопаузі. У жінок у пременопаузі основним джерелом естрогенів є яєчники, в той час як у жінок у постменопаузі синтез естрогенів відбувається переважно у жировій тканині [33]. Крім того, двостороння оваріоектомія знижує рівень андрогенів навіть у жінок в постменопаузі. Тож не дивно, з огляду на диференціальний вплив естрогенів у пременопаузі в порівнянні з постменопаузою, що вплив на ризик РМЗ може варіювати залежно від естроген-рецепторного статусу пухлини [6], хоча значної гетерогенності не спостерігалося у дослідженнях, в яких одночасно вивчали ER, PR та HER2 [25, 37].

Відомим є позитивний зв'язок між циркулюючими рівнями естрадіолу і ризиком РМЗ в жінок у постменопаузі, хоча дані щодо пременопаузи не однозначні. Естрогени можуть збільшувати ризик РМЗ через кілька механізмів, серед яких найбільш підтвердженим є механізм посилення проліферації клітин, що призводить до більшого виникнення неліквідованих генетичних мутацій, які не підлягають репарації [42]. Припускають, що прогестерон може бути пов'язаний з підвищеною проліферацією, враховуючи, що в лютеїнову фазу, коли рівні прогестерону високі, проліферація епітеліальних клітин молочної залози є також підвищеною, до того ж прогестерон опосередковує естроген-індуковану проліферацію і в нормальних клітинах молочної залози [2]. Встановлена позитивна кореляція між рівнем циркулюючого естрадіолу і ризиком РМЗ в постменопаузі [21]; дані щодо пременопаузи менш стверджні [39]. До того ж, остаточно не визначено зв'язок між рівнем прогестерону і ризиком РМЗ у пре- і пост-менопаузі [18].

У жінок в постменопаузі спостерігається позитивний зв'язок між циркулюючим ендогенним естрадіолом і РМЗ, і, отже, рівні естрадіолу в постменопаузі вважаються добре підтвердженим фактором ризику, що доведено багатьма проспективними дослідженнями [4, 12, 19, 21].

Естроген плюс прогестин та, в меншій мірі, сам естроген призводять до збільшення мамографічної щільності, що свідчить про їх біологічні ефекти на нормальну тканину молочної залози [9, 12]. Відсоток щільності молочної залози є сильним прогностичним фактором ризику РМЗ. Так, жінки, у яких цей показник перевищує 75% мають у 5 разів більший ризик розвитку РМЗ, ніж ті, у кого він менш ніж 10% [34].

Здавалося б навіть парадоксально, що естроген сам по собі може збільшити ризик розвитку РМЗ при тривалому впливі і зменшити його ризик при прийомі протягом 5 років або менше [42]. Припускають два механізми підвищення ризику розвитку РМЗ при довготривалому прийомі естрогену, що працюють окремо або в комбінації один з іншим. Один з них полягає в тому, що естрогени стимулюють проліферацію клітин і, тим самим, збільшується кількість помилок репликації ДНК (мутації, поліморфізм поодиноких нуклеотидів), і сприяють їх поширенню. Протягом тривалого періоду накопичується достатнє число мутацій, щоб запустити процес перетворення доброякісних клітин у пухлинні. Інший механізм – це те, що естрадіол може метаболізуватися у безпосередньо генотоксичні похідні і викликати мутації [25]. Обидва ці механізми можуть призвести до розвитку пухлин de novo з плином часу [10].

Наявні дані свідчать про існування взаємозв'язку між застосуванням замісної гормональної терапії (HRT) і ризиком РМЗ, як правило, це відноситься до гормон-рецептор позитивних типів. У жінок, які застосовують HRT, порівняно з пацієнтами, які її не приймають, ризик РМЗ вище [14].

У спеціальному рандомізовному контрольованому дослідженні «Woman’s Health Initiative randomized control trial» встановлено, що поєднаний прийом естрогену і прогестину жінками в постменопаузі з інтактною маткою значно підвищує ризик розвитку РМЗ, затримує своєчасне виявлення ЗН і верифіковану діагностику, а також значно підвищує смертність від РМЗ. Дослідження було припинено достроково через підвищену смертність в групі, що приймала комбіновану HRT: естроген + прогестин. Навпаки, використання одного естрогену жінками в постменопаузі без матки не перешкоджало своєчасній діагностиці РМЗ і статистично достовірно знижувало ризик розвитку РМЗ [29].

Терміни і тривалість HRT є важливими факторами, пов'язаними з ризиком РМЗ, при цьому ризик від впливу екзогенного гормону обернено пропорційний часу від настання менопаузи [36].

Зв'язок між індексом маси тіла (ІМТ), приростом ваги і ризиком розвитку РМЗ варіюється залежно від того, на якому етапі життя жінки проводиться оцінка даного фактора. Так, висока вага при народженні позитивно асоціюється з ризиком розвитку РМЗ; більший ІМТ в дитинстві, юності і протягом всього періоду пременопаузи обернено пов'язаний як з пре- , так і з постменопаузальним РМЗ; до того ж постменопаузальний ІМТ позитивно пов'язаний з постменопаузальним ризиком РМЗ [3, 18]. Ймовірні гормональні механізми, що зв'язують вагу при народженні та РМЗ, включають підсилені впливи з боку естрогенів, інсуліну, інсуліноподібного фактору росту – IGF у жінок з більш високою вагою при народженні [7, 22].

Таким чином, репродуктивні і гормональні впливи є важливими факторами ризику розвитку РМЗ, і ці фактори діють протягом усього життя. Більш висока вага при народженні, ранній вік менархе, менший ІМТ у дитинстві, використання оральних контрацептивів, більш пізній вік перших пологів, відсутність періоду лактації, більш пізній вік настання менопаузи – всі позитивно пов'язані із загальним ризиком РМЗ. Рівні циркулюючого ендогенного естрадіолу і ожиріння у жінок в постменопаузі позитивно корелюють із постменопаузальним РМЗ, в той час як ожиріння в пременопаузу пов'язане зі зниженням ризику розвитку РМЗ. Дані залишаються обмеженими щодо зв'язку між рівнями ендогенного естрадіолу і пременопаузальним РМЗ, також є необхідність у проведенні спеціальних досліджень щодо впливів гормональних змін протягом менструального циклу на ризик РМЗ.

Література і посилання на сторінці Вікові зміни гормонального статусу у жінок та ризик розвитку РГЗ.

Останнє редагування Вівторок, 03 січня 2017 17:15
Ви тут: Home