Загальна інформація

Науково-освітній інтернет-портал ІЕПОР ім. Р.Є.Кавецького НАН України

Первинна профілактика, діагностика і лікування хворих на рак молочної залози

Сьогодні: 18.11.2017
Загальна інформація

Загальна інформація 6

breast-cancer-statisticsРак молочної залози (РМЗ) — найпоширеніше і найнебезпечніше онкологічне захворювання серед жіночого населення України, що характеризується найбільш високими показниками захворюваності і смертності.

За офіційними даними, захворюваність на РМЗ невпинно зростає, а показники виживаності, незважаючи на всі заходи, спрямовані на покращення ранньої діагностики, а також на певні успіхи в комплексному лікуванні хворих на РМЗ, залишаються маловтішними.

Особливості сучасної соціально-економічної, політичної та екологічної ситуації в Україні вимагають виокремлення серед пріоритетних заходів в системі боротьби з онкологічними захворюваннями, а саме — у зменшенні показників захворюваності на РМЗ, таких заходів як залучення уваги суспільства до проблеми, підвищення онкологічної настороженості; збільшення ступеня інформованості і освіченості населення стосовно РМЗ через надання адаптованої наукової інформації про біологію захворювання, ранні ознаки і симптоми, сучасні підходи до діагностики і методи лікування РМЗ.

Особливого значення набуває аспект формування здорового способу життя (ЗСЖ), висвітлення можливостей первинної профілактики раку (ППР) і виховання усвідомленння необхідності дотримання її заходів. Як широкомасштабна превентивна стратегія з попередження виникнення ЗН і передпухлинних станів шляхом усунення або послаблення впливу канцерогенних факторів та підвищення специфічної резистентності організму ППР визнана експертами ВООЗ потенційно здатною запобігати більше, ніж 40% випадків ЗН (58-а, 61-а Всесвітня асамблея ВООЗ, 2005, 2008 рр.)

 

Пухлини

Пухлина може бути доброякісною (зазвичай небезпечною для здоров'я) або злоякісною (потенційно небезпечною). Доброякісні пухлини не є раковими: їх клітини подібні до нормальних на вигляд, вони ростуть повільно і не проростають у сусідні тканини або поширюються на інші частини тіла. Доброякісні пухлини, як правило, оточені власною оболонкою. Під час росту, збільшуючись, доброякісна пухлина відсуває навколишні тканини, не руйнуючи їх. Видалення доброякісної пухлини разом з її оболонкою веде в майбутньому до повного одужання хворого.

Злоякісні пухлини, на відміну від доброякісних, ростуть значно швидше. Оболонки не мають. Під час росту вражають як орган, де вони ростуть, так і прилеглі органи й тканини, проростаючи в них, що носить назву інфільтративного росту.

Характерною ознакою злоякісної пухлини є повернення її клітин до більш примітивного типу будови з втратою специфічних функцій клітин, з яких вона походить. Цей феномен має назву – дедиференціація.

Злоякісні пухлини схильні до метаста́зування — утворення віддалених вторинних вогнищ патологічного процесу внаслідок переміщення пухлинних клітин із первинної пухлини в інші тканини організму. Таке переміщення зазвичай здійснюється через кровоносні (гематогенний шлях метастазування), лімфатичні судини (лімфогенний шлях метастазування) або порожнини тіла (імплантаційний шлях метастазування) в лімфатичні вузли, легені, головний мозок, печінку, кістки та інші органи і тканини, які віддалені від первинної пухлини, з утворенням вторинного вогнища - «дочірньої» пухлини.

До характерних ознак злоякісного росту відносяться також здатність злоякісних пухлин відновлювати свій ріст (рецидив) після їх видалення хірургічним шляхом, знешкодження променевою терапією або хіміотерапією. Рецидиви виникають у різні терміни після лікування. Джерелом рецидивів стають не видалені під час операції або не пошкоджені променевою чи хіміотерапією окремі пухлинні клітини або їх комплекси. Будова рецидивуючої пухлини подібна до будови первинної пухлини, але зазвичай відмічається підвищення ступеня її злоякісності – тобто ступеня прояву характеристик злоякісного росту з більш небезпечним протіканням хвороби. Якщо пухлина була видалена під час операції неповністю, то її повторний ріст не вважається рецидивом. Це прогресування патологічного процесу.

Таблиця. Основні характерні ознаки доброякісних і злоякісних пухлин

                               Доброякісні пухлини                                                               Злоякісні пухлини
   1. Втрачають контроль клітинного поділу.    1. Втрачають контроль клітинного поділу.
   2. За структурою нагадують тканину, 
   з якої вони походять.
   2. За структурою можуть значно відрізнятися від тканини, з якої походять.
   3. Зберігають здатність до виконання своїх функцій        (високодиференційовані).    3. Втрачають здатність до виконання своїх функцій (порушення диференціювання).
   4. Ростуть повільно і розсувають прилеглі тканини.      Характер росту – експансивний.    4. Характеризуються агресивним ростом, при цьому проникають (інфільтрують) у прилеглі тканини, кровоносні та    лімфатичні судини. Характер росту – інфільтруючий.
   5. Стискають прилеглі тканини і органи, не метастазують.    5. Вражають орган, де вони ростуть, 
   та прилеглі органи і тканини. Схильні до метастазування.
   6. Рідко рецидивують.    6. Часто рецидивують.
   7. Рідко впливають на загальний стан хворого.    7. На пізніх стадіях викликають інтоксикацію організму і кахексію.
     8. Часто резистентні (нечутливі) 
   до лікування. Зазвичай мають короткий період ремісії.

Симптоми

Термін "рак молочної залози" відноситься до злоякісної пухлини, яка формується з клітин молочної залози, тобто рак молочної залози починається в тканинах молочної залози, яка складається з часточок (дольок, альвеол), в яких виробляється молоко під час лактації, та молочних протоків різної величини, що спрямовані від часточок до соска. Іншими тканинами молочних залоз є жирова, сполучна і лімфатична, які інколи також здатні давати рідкісні типи злоякісних пухлин молочної залози. Рак молочної залози зазвичай спричинений генетичними аномаліями («помилками» генетичної системи). Однак 5-10% випадків захворювання на рак молочної залози пов'язані з аномалією, успадкованою від матері чи батька. Близько 90% випадків захворювання на рак молочної залози викликані генетичними аномаліями, які відбуваються в результаті «старіння» організму.

Ознаки і симптоми: рання стадія раку молочної залози, коли пухлина невелика і найбільш піддається лікуванню, як правило, не викликає симптомів. Якщо пухлина молочної залози збільшується до розміру, коли вона може відчуватися, найбільш поширеною фізичною ознакою є безболісна маса. Менш поширеними ознаками і симптомами можуть бути такі, як потовщення («лимонна скоринка»), набряк, подразнення або розтягування шкіри, біль молочних залоз, аномалії сосків - ерозії, лущення, нетипові виділення із сосків. Усі жінки при відчутті таких ознак і симптомів повинні оперативно повідомити про це лікаря. 

Ризик

Фактори ризику: у жінок вік є найбільш важливим фактором, що впливає на ризик раку молочної залози. Крім збільшення віку хворих, до факторів ризику розвитку раку молочної залози можна віднести чинники як природного походження, так і антропогенного (фактори, що виникають у результаті діяльності людини), дія яких сприяє перетворенню нормальних клітин у ракові. Спрощено вони можуть бути поділені на такі, що:

  • зменшують або збільшують кількість мутацій генів;

  • змінюють чутливість організму до жіночих статевих гормонів естрогенів.

Ризик також збільшується, якщо жінка

  • успадковує генетичні мутації (генів BRСA1 і BRCA2);

  • має особисту чи родинну історії раку;

  • має мамографічнощільну тканину молочної залози (значна кількість залозистої тканини по відношенню до жирової тканини в молочних залозах, що зменшує можливості рентгенологічного обстеження - мамографії);

  • має підтверджену гіперплазію тканин молочної залози (особливо небезпечна атипова гіперплазія).

Чинниками, які приводять до разючих міжнародних варіацій показників захворюваності, є відмінності в репродуктивних і гормональних особливостях організму. Репродуктивні чинники, які збільшують ризик, включають:

  • довгу менструальну історію (менструальні періоди, які починаються раніше і/або закінчуються пізніше в житті);

  • відсутність дітей, народження першої дитини після 30-річного віку;

  • довготривале застосування оральних контрацептивів.

Деякі чинники, які також підвищують ризик, але які потенційно можливо модифікувати або взагалі їх уникнути, включають:

  • надмірну вагу або ожиріння після менопаузи;

  • використання в постменопаузі гормональної терапії (особливо поєднання естрогенової і прогестінової терапії);

  • відсутність фізичної активності;

  • споживання одного або більше алкогольних напоїв на день. 

Виявлення

Раннє виявлення і профілактика: методи раннього виявлення раку молочної залози включають скринінг (із застосуванням самообстеження молочних залоз, клінічного обстеження і мамографії). Мамографія важлива як інструмент раннього виявлення, тому що вона може визначити рак молочної залози на стадії, коли лікування може бути більш ефективним.

Численні дослідження показали, що раннє виявлення зберігає життя і підвищує можливості лікування. Для остаточного встановлення діагнозу раку молочної залози і визначення ступеня поширеності раку (вирішення питання: чи це - рак in situ, чи інвазивна форма) обов’язковим є мікроскопічне дослідження тканин підозрілої ділянки молочної залози та реґіонарних лімфатичних вузлів (цитологічне дослідження), зразки для якого отримують за допомогою голкової або хірургічної біопсії. Найбільш раціональним для зниження ризику розвитку раку молочної залози є скорочення впливу відомих факторів ризику та якнайкращі заходи – здоровий спосіб життя, підтримка здорової ваги тіла, збільшення фізичної активності, а також зниження споживання алкоголю. 

Діагностика

Діагностика складається з двох етапів: первинна й уточнена. Первинна - це самоогляд пацієнток та огляд лікарями інших спеціальностей. До неї відносять вивчення анамнезу життя і захворювання, огляд і пальпацію (прощупування). Під час первинної діагностики у більшості пацієнток із поширеними формами захворювання можливо поставити правильний діагноз. На початкових формах для уточнення діагнозу використовують інструментальні та лабораторні методи дослідження: рентгенологічне дослідження молочних залоз - мамографію та ультразвукове (УЗД). Мамографія – найефективніший метод ранньої діагностики - дозволяє виявити вогнище пухлини розміром від 0,3 см і непрямі ознаки патологічного процесу, а також диференціювати злоякісні та доброякісні новоутворення.

За допомогою мамографії зі стереотаксичними приставками виконують пункційну біопсію у випадку пухлин in situ. Для рентгенологічного дослідження молочних проток (визначення - рак чи папіломатоз) виконується дуктографія. Кров'янисті та серозні виділення із соска є абсолютним показанням до дуктографії. Комплексне УЗД молочної залози в сучасній онкологічній практиці належить до основних методів скринінгової діагностики. У випадку дослідження рентгенологічнощільних молочних залоз у молодих жінок цей метод є незамінним.

Магнітно-резонансна томографія - високоінформативний метод. У нашій країні в основному використовується для оцінки ступеня розповсюдженості захворювання в цілому.

Імуноферментна діагностика – виявлення пухлинних маркерів, зміна концентрації яких залежить від виникнення і росту злоякісної пухлини у пацієнта (білки групи СА (carbohydrate antigen): CA-15-3, раково-ембріональний антиген (PEA), муциноподібний раково-асоційований антиген (МРА) та ін.)

Цитологічне та морфологічне (гістологічне) дослідження проводиться на завершальному етапі діагностики.

Як прогностичні фактори перебігу захворювання та лікування визначають стан рецепторів естрогенів (РЕ) та прогестерону (РП), рецептора до епідермального фактора росту Her2/neu, мутації генів-супресорів р53 BRCA-1, BRCA-2 (імуногістохімічна діагностика).

Виявлення та візуалізація сторожових (сигнальних) лімфатичних вузлів надає можливість відбору пацієнтів для відповідного хірургічного лікування. 

Стадії

Стадії раку молочної залозиЗлоякісні новоутворення класифікують по стадіях. Така класифікація проводиться за результатами дослідження пухлини, лімфатичних вузлів та віддалених органів і дозволяє визначити кількість новоутворень та місце їх розташування. Стадія раку молочної залози - це інформація, що дозволяє визначити прогноз (перспективу перебігу захворювання) та визначитися з варіантом лікування. Вирізняють:

клінічну стадію (інформація щодо пухлини, отримана за результатами обстеження лікарем та лабораторними дослідженнями – мамографія, томографія та ін.);

- патологічну стадію (дані, отримані під час дослідження матеріалу пухлини або лімфовузлів, вилучених у результаті проведенні біопсії, або під час операції).

Для описання розвитку раку молочної залози застосовується система визначення стадії TNM (за початковими літерами слів tumor – пухлина; node –лімфовузол; metastasis – метастаз). У системі TNM поєднується інформація відносно пухлини («T»), розповсюдження процесу у лімфовузли, що розташовані поблизу неї («N»), та метастазів у віддалені органи і тканини («M»). «T» вимірюється у см та має градації від 0 до 4, враховує розташування пухлини в молочній залозі, розповсюдження на сусідні тканини; «N» може бути 0, 1, 2, 3 та «М» позначають як М0 і М1.

Категорії Т: Т0 – ознаки раку молочної залози відсутні; Tis карцинома in situ; Т1 – пухлина майже 2 см в діаметрі; Т2 – пухлина розміром від 2 до 5 см; Т3 – розмір пухлини перевищує 5 см в діаметрі; Т4 злоякісна пухлина будь-якого розміру та розповсюджується на грудну стінку або шкіру.

Категорії NN – рак не розповсюджений на лімфовузли; N1 – рак розповсюдився на пахвові лімфовузли з боку пухлини, не відбувається злиття вражених вузлів; N2 – розповсюдження процесу на пахвові вузли з боку пухлини, злиття вузлів у конгломерат; N3  розповсюдження раку на внутрішні грудні лімфовузли.

Категорії ММ0 – відсутнє розповсюдження раку на віддалені органи і тканини; М1 – можливе розповсюдження на віддалені органи та на надключичні лімфовузли.

Коли визначено категорії Т, N і М, то можливо визначити загальні стадії РМЗ – 0, I, IIIIIIY. Стадії визначають типи пухлин з однаковим прогнозом та підходами до лікування. Стадія раку може визначатися два рази. Перший – коли проводиться фізикальне обстеження у лікаря та обстеження для встановлення діагнозу - клінічна. Другий - це встановлення патологічної стадії на основі гістологічного дослідження зразків тканин під час та після операції. Патологічна стадія є більш точною і важливою.

Стадія I визначається такою, на якій утворюється рак. I стадія ділиться на стадії IA і IB.

На стадії IA: розмір пухлини 2 см або менше. Рак не поширюється за межі молочної залози.

На стадії IB: пухлина 2 см та менше. У лімфатичних вузлах виявляються невеликі скупчення клітин РМЗ (від 0,2 до 2 мм).

II стадія ділиться на IIA і IIB.

На стадії IIA: виявляється пухлина розміром 2 см та менше. Пухлина (більше ніж 2 мм) знаходиться в пахвових лімфатичних вузлах (від 1 до 3) або в лімфатичних вузлах поблизу грудини (виявляють під час біопсії сторожового лімфовузла);

- або пухлина розміром 2-5 см. Рак не поширився на лімфатичні вузли.

На стадії IIB: розмір пухлини 2-5 см. Невеликі скупчення клітин раку молочної залози (0,2-2 мм) зустрічаються в лімфатичних вузлах;

  • або розмір пухлини 2-5 см. Рак поширився на пахвові лімфатичні вузли (1–3) або лімфатичні вузли в ділянці грудини (знаходять під час біопсії сторожового лімфовузла);

  • або розмір пухлини більше ніж 5 сантиметрів. Рак не поширився на лімфатичні вузли.

На стадії IIIA: пухлина будь-якого розміру. Рак виявляють у пахвових лімфатичних вузлах (від 4 до 9) або в лімфатичних вузлах поблизу грудини (виявляють під час томографії або фізикального огляду);

  • або пухлина більша ніж 5 см. Невеликі скупчення пухлинних клітин (0,2-2 мм) зустрічаються в лімфатичних вузлах;

  • або пухлина більша ніж 5 см. Рак поширився на пахвові лімфатичні вузли (від 1 до 3) або лімфатичні вузли в ділянці грудини (виявляють під час біопсії сторожового лімфовузла).

На стадії IIIB: пухлина будь-якого розміру. Рак поширився на грудну стінку та/або на шкіру грудей і викликав набряк або виразки. Крім того, рак може поширитися на:

- пахвові лімфатичні вузли (до 9);

- або лімфатичні вузли поблизу грудини. Рак, який поширився на шкіру МЗ може також бути запальним РМЗ.

На стадії IIIC: пухлина не виявляється в грудях або - будь-якого розміру. Рак може поширитися на шкіру грудей і викликати набряк або виразки та/або поширився на грудну стінку. Крім того, рак поширився на:

- 10 і більше пахвових лімфатичних вузлів;

- або лімфатичні вузли вище або нижче ключиці;

- або пахвові лімфатичні вузли і лімфатичні вузли біля грудини.

Рак, який поширився на шкіру молочної залози, може також бути запальним раком молочної залози. Для лікування РМЗ стадія IIIC ділиться на операбельну і неоперабельну стадії IIIC.

На стадії IV: рак поширився на інші органи тіла, найчастіше на кістки, легені, печінку або мозок.

Рак молочної залози також може бути класифікований за такою ознакою, як відмінність пухлинних клітин від нормальних, та за швидкістю, з якою збільшується кількість пухлинних клітин. Це називається патогістологічною градацією та позначається як категорія «G» (від grade –градація). «G» має значення від 1 (найбільша подібність до норми) до 3 (найбільша відмінність) і тлумачиться наступним чином:

  • G1 високодиференційована пухлина. Клітини пухлини подібні до нормальних, розмноження відбувається з невеликою швидкістю, мають низький потенціал до утворення метастазів;

  • G2 - помірнодиференційована пухлина. Пухлинні клітини мають ознаки нормальних клітин, характеризуються середньою швидкістю розмноження і середнім потенціалом до утворення метастазів;

G3 низькодиференційована пухлина. У пухлинних клітин майже відсутні ознаки нормальних клітин, високими є швидкість їх розмноження і потенціал до утворення метастазів. Низькодиференційовані пухлини асоціюються з найбільш агресивним і небезпечним перебігом захворювання.

Чинники, що впливають на прогноз (шанс одужання) та вибір методу лікування.

Прогноз

Прогноз (шанс одужання) та вибір лікування залежить від багатьох чинників, у тому числі від:

  • стадії раку молочної залози (розмір пухлини та ступінь поширення на лімфовузли або інші тканини і органи);

  • гістологічного типу раку молочної залози ;

  • рівнів рецепторів естрогенів (РЕ) і прогестерону (РП) в пухлинній тканині;

  • рівня HER2/Neu (рецептора епідермального фактору росту) в пухлинній тканині;

  • наявності рецепторів естрогену, прогестерону, рівня HER2/Neu (рак молочної залози є тричі негативним);

  • швидкості росту пухлини. Наскільки ймовірно, що станеться рецидив хвороби;

  • віку жінки, загального стану здоров'я і клімактеричного статусу (чи жінка має менструальні періоди);

  • того, чи є рак первинним, чи це рецидив.

Лікування

Лікування: в залежності від розміру пухлини, стадії захворювання, інших клінічних характеристик і стану здоров’я пацієнтки лікування може включати: хірургічне втручання - видалення пухлини (хірургічне видалення пухлини з чіткими контурами) або мастектомія (хірургічне видалення молочної залози) з видаленням деяких пахвових лімфатичних вузлів (для отримання точної інформації про стадію захворювання); променеву терапію; хіміотерапію або гормональну терапію (тамоксифен, інгібітори ароматази). Два або більше методів часто використовуються в комбінації. Численні дослідження показали: якщо рак не поширився на шкіру, грудну стінку або віддалені органи, тривалість життя пацієнток після видалення пухлини молочної залози у поєднанні з променевою терапією дорівнює тривалості життя пацієнток після модифікованої радикальної мастектомії. На початкових стадіях хірургічний метод залишається основним і найбільш ефективним. У складі комплексної терапії операція - також найважливіший етап.

Консервативну терапію використовують або в ад'ювантному режимі (проводять після операції і спрямовують проти невеликої кількості клітин мікрометастазів), або в неоад'ювантному (проводиться до оперативного втручання для знищення пухлинних клітин і запобігання їх розповсюдженню). Серед неоад'ювантних методів можуть бути окремі або комбіновані терапевтичні впливи при місцевопоширених пухлинних процесах. В Україні місцевопоширені форми РМЗ діагностуються більш ніж у половини вперше виявлених хворих, тому в схемах лікування важливо призначення неоад'ювантних методів.

Променева терапія як самостійний спосіб застосовується тільки у випадку відмови пацієнтки від операції або коли існують протипоказання до проведення операції. Променева терапія під час проведення місцевого лікування може використовуватися в двох режимах - перед хірургічним втручанням і після нього. Найчастіше її призначають, коли є ураження регіонарних лімфатичних вузлів. Метод дає змогу проводити органозберігаючі оперативні втручання у більшості випадків. У наш час органозберігаючі операції поступово витіснили розширені та надрадикальні.

Важливим у застосуванні хіміотерапії є визначення індивідуальної чутливості пухлин до препаратів, тому нині існує понад 30 різних схем хіміотерапії. Такі схеми включають препарати, які діють на різні фази життєвого циклу клітин. Резистентність (нечутливість) пухлини до застосованих протипухлинних препаратів веде до відсутності покращення виживаності хворих. Підвищення ефективності хіміотерапії, тобто підвищення чутливості клітин пухлини до протипухлинних препаратів – серйозна проблема сучасної онкології. Особливого поширення при новоутвореннях молочних залоз останнім часом набула неоад'ювантна поліхіміотерапія, її вважають найважливішою серед інших методів неоад'ювантного лікування. Сучасний стандарт лікування раку молочної залози – це застосування 3-6 курсів неоад'ювантної хіміотерапії.

Гормональна терапія як самостійний метод лікування не призначається, лише у складі з іншими видами протипухлинної терапії. Показаннями до її призначення є наявність у пухлинних клітинах рецепторів до жіночих статевих гормонів естрогенів і прогестерону. Оскільки більшість злоякісних пухлин для підтримки росту потребують наявності цих гормонів, то дію гормонотерапії спрямовано:

- на перешкоджання впливу естрогенів і прогестерону гормонів на клітини пухлини;

- або взагалі на зменшення продукування естрогенів в організмі.

Призначається гормональна терапія у тих випадках, коли в пухлинних клітинах виявлено рецептори до гормонів. За наявності в пухлині більше 10% клітин, що мають рецептори гормонів, пухлину вважають гормоночутливою (піддається впливу гормонотерапії). Але чутливість до гормонотерапії буде існувати не у всіх випадках виявлення рецепторів до естрогенів і прогестерону в пухлинних клітинах. Близько 20% пухлин молочної залози, незважаючи на наявність гормональних рецепторів, є нечутливими до дії гормонів, і, навпаки, у 15% випадків, коли відсутні гормональні рецептори, спостерігається позитивний ефект гормонотерапії. Існують два основні напрями гормонотерапії, в залежності від віку жінки: в репродуктивному віці – застосування препаратів, що знижують синтез статевих гормонів та гормону пролактину; в менопаузі – застосування препаратів, що впливають на метаболізм (перетворення) статевих гормонів і, таким чином, знижують залишкові естрогени.


Епідеміологія і статистика захворюваності на рак молочної залози і смертності від раку молочної залози в Україні

Ключові факти щодо поширення раку молочної залози, ключові факти щодо смертності від раку молочної залози в Україні
Останнє редагування Понеділок, 10 серпня 2015

Лімфатична система молочної залози

Лімфатична система молочної залози має складну розгалужену будову і відіграє дуже важливе значення в розповсюдженні патологічних процесів як запального, так і пухлинного. По лімфатичним судинам в першу чергу відбувається транспорт пухлинних клітин від молочної залози…
Останнє редагування Понеділок, 10 серпня 2015

Кровоносна система молочної залози

Молочні залози мають розвинену систему кровопостачання. Воно здійснюється в основному внутрішньої грудною і бічною грудною артеріями.
Останнє редагування Понеділок, 10 серпня 2015

Внутрішня будова молочної залози жінки

В молочній залозі виділяють тіло, жирову і фіброзну тканини. Звичайно, у кожній молочній залозі також є кровоносні і лімфатичні судини та нерви.
Останнє редагування Понеділок, 10 серпня 2015

Епідеміологія і статистика захворюваності на рак молочної залози і смертності від раку молочної залози у світі

Онкологічні захворювання на сьогодні є однією із найчастіших причин смерті в популяції людей. У світі відмічається тенденція до зростання захворюваності на рак і смертності від нього і за умови, що тенденція до зростання цих показників…
Останнє редагування Понеділок, 10 серпня 2015

Розташування, зовнішня будова молочної залози

Молочна залоза (латинське mamma) є парним органом, відноситься до апокринних залоз людини. Більшою своєю частиною розташована на поверхні великого грудного м’яза (що лежить на ребрах) і невеликою частиною примикає до бокової поверхні грудної стінки. Протяжність…
Останнє редагування Понеділок, 05 травня 2014
Повернутися до розділуДля нефахівців
Ви тут: Home Загальна інформація